понеділок, 23 лютого 2015 р.

Book inspiration: Ірвінг Стоун "Пристрасті розуму" [The Passions of the Mind]

Ті, хто давно мене читають, вже в курсі, що я - великий прихильник творчості Ірвінга Стоуна і обожнюю його біографії відомих особистостей. А знаєте, чому я так дааавно не писала відгуків про прочитані книги? Саме тому, що читала роман "Пристрасті розуму" - історія життя Зігмунда Фрейда, котра вийшла з-під пера Ірвінга Стоуна. А що ця книга втричі більша за інші і насичена науковими штуками, то я доволі довго її читала. Враження - далі!


З чим у нас переважно асоціюється прізвище батька психоаналізу? Ну, звичайно, з жартиками на еротичну тематику чи "обмовкам по Фрейду!". Ірвінг Стоун підводить нас до Зігмунда Фрейда в часи його молодості - коли пристрасний 26-річний студент-лікар розповідає своїй майбутній обраниці про те, що він хоче займатись наукою і вона... вона навіть розуміє його інтерес! Зігмунд зачарований, Зігмуд закоханий, Зігмунд заручений... і надто молодий та бідний, щоб дозволити собі шлюб з чарівною Мартою Бернейс. Тому попереду ще багато навчання, практики, поїздок та відкриттів, котрі стануть основою для його майбутньої праці, яка забезпечить можливість для весілля.


Зігмунд і Марта

Працюючи на ниві неврології та психології, молодий Фрейд розуміє, що тогочасна медицина шукає шляхи вирішення проблем виключно у фізичних проблемах людей, але проблеми душевні нікого не обходять - більше того, вони вважаються надто приватними і вже явно не пов'язаними з болями чи паралічем. Але Зігмунд починає розуміти, що всередині людської свідомості може бути приховано набагато більше відповідей, ніж ми собі думаємо. Особливий вплив на Фрейда мала практика у Франції, де він працював з видатним неврологом Шарко. Там же він починає цікавитись методами лікування за допомогою гіпнозу. Проте австрійська лікарська "тусівка" піднімає заяви молодого лікаря на сміх та й взагалі вважає його методи і роздуми "несолідними". А Фрейдові ж ще треба попри науку займатись лікарською практикою, отримати стабільний дохід та одружитись з Мартою! До речі, до одруження вони листувались - Фрейд написав коханій близько 900 листів за 4 роки, розповідаючи про свої досягнення.


Шлях Фрейда ніколи не був простим, як врешті і у більшості першопрохідців. Адже він посмів посягнути на "святе": вголос заявити про наявність в людей сексуальних проблем та розладів, зв'язаних з ними. Відень кінця ХІХ століття явно був не готовий до таких заяв) Проте, розуміючи, що він правий, Фрейд пішов далі: публікував статті на цю тему, читав лекції, затято сперечався зі старшими колегами, часто розриваючи зв'язки, котрі могли б бути корисними... Після того, як Фрейд опублікував матеріали про дитячу сексуальність та "едіпів комплекс", його почали уникати майже всі знайомі медики, проте це не згасило ентузіазму "батька психоаналізу". Більше того - його робота була не суто теоретичною, адже Фрейд приймав пацієнтів з рідними видами неврозів, котрим не могли допомогти інші лікарі, і він вирішував їхні проблеми, докопуючись до основи, котра лежала в сексуальних проблемах чи дитячих спогадах, котрі порушили нестійку психіку. В моменти такого суцільного ігнорування з боку медичної еліти єдиною підтримкою Фрейда була його дружина Марта - саме те перше і єдине кохання, котре переросло в міцний шлюб (+ шестеро дітей)).


Згодом - мало-помалу - психоаналіз починає виходити з підпілля. Старання Фрейда знаходять підтримку з боку поодиноких колег, котрі дивляться на ці питання прогресивно. Зокрема, це не лише австрійці, а й швейцарські, американські, угорські медики. Ідеї людської сексуальності та інші теорії Фрейда сприймають далеко не всі, проте ентуазіастів стає більше. У Відні виникає своєрідна "спілка", котра збирається щосереди для обговорення питань психоаналізу. Фрейд починає досліджувати сновидіння, розробляти теорії про підсвідомість... Робота кипить! Звичайно, не обходиться і без постійних перепон з боку медичної спільноти, прихильників антисемізму (а Фрейд був євреєм) тощо. Але це не завадило Фрейдові та його послідовникам заснувати власний журнал, публікувати збірки праць, а згодом навтіь організувати щорічний конгрес психоаналітиків з усього світу!


Фрейд та слухачі його лекції

Розповідати про всі перипетії стосунків Фрейда з колегами, іноземними лікарями, видатними діячами того часу - немає сенсу, бо це займе пів книги) Але його ім'я було на вустах у всього світу, а головне, що психоаналіз почав допомагати багатьом людям за межами кабінету професора Фрейда. І що попри страшну багаторічно боротьбу з раком він навіть в останні свої роки працював настільки, наскільки вистачало сил, щоб реалізувати проекти та дати життя якомога більшій кількості ідей. А ще він цікавився мистецтвом, колекціонував античні фігурки, обожнював Рим, проте все життя провів у Відні, стверджуючи, що саме тут він повинен піднімати психоаналіз та виводити його на міжнародну сцену. І знаєте, у нього вдалось)


Для мене ця історія стала не просто колосальним екскурсом в життя тогочасного медичного світу, це історія людини, котра цей світ змінила, не боячись публічного приниження, "вигнання", спротиву та іншого негативу, котрий відрами лили на її голову. Професор Зігмунд Фрейд, ви неймовірно крутий. І, звичайно, не менш крутий Ірвінг Стоун, котрий провів колосальну роботу, щоб написати цю книгу. 

12 коментарів:

  1. Интересная личность! Спасибо, Ната, что поделилась))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, особисто для мене було неймовірно і захоплююче дізнатися стільки про його життя!)

      Видалити
  2. дякую за чудовий екскурс в світ Фрейда, здогадуюся як йому було важно донести свої ідеї... він дійсно незламна особистість!!! і це наштовхує на думки що і ми по життю повинні бути такими ж сміливими і незламними у своїх переконаннях!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, бути першим в будь-якій сфері - це дуже важке завдання. Саме тому такі люди неймовірно надихають)

      Видалити
  3. ти так цікаво розповідаєш, мені дуже сподобалась стаття)) треба буде почитати цю книгу))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Рада, що зацікавила) Книга про Фрейда чудово, але насправді дуже велика і важкенька, тому для знайомства з творчістю Ірвінга Стоуна я завжди рекомендую іншу біографію - "Муки і радості", про життя Мікеланджело)

      Видалити
  4. Я чомусь Фрейда не люблю. Це вже паталогія всі проблеми людства зводити до сексуальних проблем. А за відгук дякую)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ну, про всі проблеми - це задуже) Власне, його крутість, як на мене, у тому, що він не побоявся вголос про існування цих проблем заявити) І також ввів в медицину поняття про те, що лікувати можна не тільки фізичне тіло людини... адже в часи його студентства він та інші молоді лікарі різали зразки мізків в пошуках причин істерії і все таке(( Але що я тут буду наукову дискусію заводити, сама ж в тому не знаюсь))

      Видалити
  5. Цікава розповідь, напевно книга теж дуже цікава))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так!)) Книга захоплююча! Хоча і вельми складна...

      Видалити