четвер, 31 липня 2014 р.

Book inspiration: Ніл Гейман "Американські боги" [American Gods]

Ніл Гейман та його роман "Американські боги" порекомендувала мені подруга ще взимку. І я одразу ж зацікавилась, бо боги і стародавні міфології - це моя велика любов. Але почалась історія зовсям не містично-міфологічно: наш головний герой Тінь досиджує останні дні свого ув'язнення і раптово його життя перевертається з ніг на голову...


...раптово виявляється, що кохана дружина загинула, а також - що вона зраджувала вже давненько і все таке. Проте відомо, що, коли закриваються одні двері, то відкриваються інші: Тінь наймає на роботу таємничий Містер Середа і починаються митарства нашого героя... Містер Середа невідомо, що хоче від Тіні, але тягає його за собою по Америці, по дорозі зустрічаючись з іншими таємничими особистостями. А ці таємничі особистості, як ми скоро дізнаємось, - це насправді боги різних релігій давнини, котрі потрапили в Америку з переселенцями ще колись давно, але тепер - в сучасному світі, де про них майже ніхто не знає - богам виживати ох як важко. Тим більше, що на п'яти їм наступають сучасні "боги" - боги технологій, телебачення і т.п. А ще мертва дружина Тіні. Яка чомусь трохи жива...

Подорож Тіні нагадує американські гірки трохи: зміна локацій, зміна персонажів, котрі оточують, зміна спокою на екшн і навпаки... Моментами автор вплітає в історію неймовірно містичні моменти, які зачаровують самим стилем написання і ти ніби сам крутишся на великій каруселі, де паморочиться в голові, але не хочеться спинятись. І атмосфера якихось ритуалів та вір давнини так органічно сплітається з сучасністю, що розумієш наскільки сильно вони проросли в тканину реальності... Дуже подобається те, що задіяні різні міфології: тут і суворі скандинави, і африканці, і єгиптяни, і багато інших. Ось тут кілька красивих портретиків:



Історія великого протистояння закінчується великою битвою... якої так і не сталось. Історія Тіні закінчується новим початком, який раптово світлий і якось так приємно дочитувати останні рядки книги) Думаю, в цій книзі справді є своя особлива магія, яка примушує відчувати мурашки на шкірі. "Американські боги" - не легка історія, в ній багато сумного, важкого і жорстокого. Але в ній є якась магія... Враження у мене залишились двоякі: фінал вийшов трішки змитим, на мою думку... Та і місцями книга просто-таки дуже депресивна по атмосфері. Але ось сама по собі атмосфера дуже крута. Ніл Гейман - крутий, так і знайте!

З цікавого: якщо вірити інтернетам, то Тінь - це інкарнація Бальдра. Доволі неочікувано, як на мене, бо образ Тіні ніяк не асоціюється з Бальдром, найкрасивішім з асів. ніжним і милим, богом весни, краси і всього такого) Але - автору видніше...

Ще цікавинка: походження слова Easter від Астарте-Іштар-Ашторет. Очевидно ж! Але я ніколи над цим не задумувалась, навіть не приходжило в голову асоціювати це свято і  цих богинь)

А поки - скачаю собі ще якихось його книг)




10 коментарів:

  1. цікаво було прочитати про твою точку зору про "богів" =)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я якось довго збиралась з думками) Бо в процесі читанням то така депресія навалювалась, то навпаки... @_@

      Видалити
  2. Відповіді
    1. =) У этого автора еще много книг, хохохо)

      Видалити
  3. Не дуже люблю міфологію, фантастику, точніше.. геть не люблю. Люблю читати, щось таке, що я можу уявити, і точно знаю, що воно є , що воно існує. Все інше ілюзія чи фантазія автора.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А мене навпаки зачаровує щось фантастичне) Але, звичайно, одної фантастичної складової не достатньо для того, щоб книга була цікавою.
      А що ти любиш читати?)

      Видалити
    2. зарубіжну класику, романи, щось таке, де автор описує почуття, і щось таке, що коли читаєш про головного героя, то задаєш собі питання, а що я би зробила на його місці?:)

      Видалити
    3. Розумію) Співпереживання - один з ключових елементів, який приваблює читати ту чи іншу історію)

      Видалити