вівторок, 3 червня 2014 р.

Changes

Останнім часом я багато думаю про зміни... Кажуть, що ситуація, в якій ми знаходимось, - це результат наших дій до цього моменту. Кажуть, що має статись, того не уникнути. І водночас кажуть, що кожен - сам творець своєї долі. Кажуть, що все вже вирішено. Кажуть, що кожна мить насправді визначає, що буде далі... Кожну фразу можна застосувати тоді, коли нам вигідно. Кожною фразою можна щось пояснити чи виправдати. Ми взагалі дуже любимо виправдовуватись, бо в житті надто багато страху. І часто найлегший та найпростіший спосіб - це зупинитись у своїй зоні комфорту і нічого не робити. Тоді - у випадку чого - можна буде виправдатись тим, що "Ну я ж нічого не зробила". І навіть якщо десь всередині через оце "нічого не зробила", житиме смуток, це нічого, адже зона комфорту залишиться недоторканною і все буде без змін.

Бо зміни - це страшно.

Зміни - це круто в кіно, коли грає весела музичка, персонажі творять якісь неймовірні речі, теоретичні проблеми залишаються поза кадром або вирішуються негайно найпростішим способом. Але насправді зміни - це страшно, бо це завжди руйнація, завжди якийсь вибір, завжди щось трохи не так, трохи не те, завжди щось вимагає більше зусиль, а результат непередбачуваний. Всередині танцює надія на те, що зміни принесуть покращення, але ця надія така ж тоненька і нетривка, як і плетиво морозяних візерунків на шибках, котрі так зачаровують... і так легко зникають.

І що тоді, не вірити в позитив? Та вірити, звичайно. Але давайте просто визнаємо: ми не супергерої, і навіть не герої фільмів. Іноді нам потрібно трохи часу, іноді нам потрібно багато часу, іноді нам потрібно, щоб нас залишили в спокої, а іноді - щоб не залишали ні на секунду. Ми завжди будемо ламати і відбудовувати. І це приноситиме нам куди більше задоволення, ніж сидіти спокійно...

Хоча, щоб всидіти спокійно, найкраща відмовка - "це неможливо". А найбанальніша противага: "Нііі, ти можеш все, ололо!". Як на мене, то правда у тому, що в першому випадку "неможливо" - це те, що вимагає більше зусиль, ніж ми можемо чи готові докласти. Адже іноді здається, що є речі, котрі повинні просто взяти і впасти нам до рук, а воно якось не так. І що поробиш, що людина - створіння ліниве і наші мізки на автоматі намагають вибрати нам той шлях, котрий "привіт, логіка!" - зручний і вимагає менше затрат енергії?..

Що ж до противаги на тему "ти можеш все" - це теж не так. Думаю, що найкраще - це не кидатись у крайнощі. Бо між "неможливо" і "ти можеш все" є ще безліч інших шляхів. В напливі емоцій іноді ми не хочемо  бачити, бо нам треба все чітко, ясно, чорно-біло. Отож, до чого я веду - можливо майже все, якщо ми докладаємо до цього зусилля. І рівень "неможливості" визначаємо ми самі. Можливо написати книгу, відкрити власну студію, пошити сукню, поїхати у омріяну подорож. Неможливо взяти й полетіти. Але спробуйте банджі-джампінг =)


Один з методів приймати зміни - це власне приймати їх. Розуміти, що вони відбуваються і з цим нічого не зробиш. Можна припуститись помилки і сидіти довго-довго перебирати в голові думки, шукати як-чого-чому це сталось, але факти залишаться фактами. Прийняти буває набагато складніше, ніж прокручувати все в голові, звинувачувати себе, когось чи всіх. Бо прийняти - це значить позбутись негативних чи позитивних емоцій щодо минулого і просто... просто визнати, що так. Так. Так воно і є. Так сталось. А так не сталось. Або сталось не так. Це ще можна змінити. Це вже не можна змінити. І взагалі, день хороший, піду куплю морозива.

Іноді просто варто вчасно сказати собі "Let it go!" ...і вперед, відрощувати крила, напівдорозі до землі, як писав Бредбері.



2 коментарі:

  1. А что это за мультик? ( я про картинки)
    п.с. хороший пост )

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Frozen від Діснея, який у нас в прокаті охрестили "Заморожене серце") Дуже красивий мультик, рази три вже передивлялась..
      п.с. дякую) Це вийшов якийсь підсумок моєї довгої війни зі страхом змін...

      Видалити