четвер, 8 травня 2014 р.

Book Inspiration: Айзек Азімов "Кінець Вічності"

Кожен з нас в певні моменти ловив себе на думці про те, як було б класно відмотати час назад, щось змінити, зробити щось по-іншому. Ми всі впевнені, що, якби ця можливість у нас була, все стало б набагато краще, ми б не зробили тих чи інших помилок і взагалі дійшли б до стану "все чудово" без особливих страждань.


І ось уявіть: така можливість є! Айзек Азімов ось уявив... і написав роман "Кінець Вічності" (The end of Eternity).


Отож, далеке майбутнє, де людство винайшло Вічність - таку собі структуру поза реальністю, яка дає можливість подорожувати в часі. І працюють на благо Вічності спеціально відібрані з різних століть науковці, серед яких зовсім немає жінок (ололо!). І займаються вони всі вивченням реальності та внесенням змін у неї, щоб усім в світі жилось щасливіше. Іноді, звичайно, такі зміни призводять до того, що шедеври мистецтва не створюють, відомі діячі не народжуються і т.п. Але зате вдається попередити страшні війни чи епідемії і людство далі живе в своїй мирній і щасливій колисочці, за якою наглядають Вічні. Які, до речі, не живуть вічно і загалом цілком собі людяні люди зі своїми слабкостями, але про це потім...

І ось наш головний герой на ім'я Харлан потрапляє в дуже дивну і незвичну ситуацію: на одному із завдань від закохується в просту дівчину з іншого століття, яку звуть Нойс. Нойс у нас багата гедоністична аристократка, яка вміє зваблювати, а Харлан - 30-річний чоловік, у якого досвіду спілкування з жінками, як у 13-річного. Звичайно, у нас спалахує любов. А потім, по законах жанру, виникають на обрії і проблеми: наступна зміна реальності принесе нам ще трошки більше щастя для людства і - зникнення для Нойс. Звичайно, Харлан не міг би цього дозволити, отож він успішно забирає жінку з її часу і відвозить її в далеке майбутнє, де чомусь немає людей...

А далі історія закручується, ми дізнаємось все більше і більше деталей і за кожним поворотом очікує ще якась новина, яка трохи змінює нашу точку зору. Ближче до кінця історії виявляється, що легендарний вчений, котрий створив Вічність насправді був молодим вічним, який потрапив в минуле з цього часу і Харлан був його наставником. Але Харлан успішно вбив собі в голову, що йоу і Нойс спокою не дадуть, тому він зробив дещо трохи_не_так, щоб молодий вічний, котрий потрапив в минуле, потрапив не туди і не створив Вічність.

Але ось точка зору знову змінюється! Бо виявляється, що Харланові з радістю віддадуть його Нойс і взагалі його шеф обома руками й ногами "за" ці стосунки. А отож - треба якнайшвидше рятувати Вічність, яку емоційність Харлана ледь не знищила. Він згоден виправити свою помилку, але за однієї умови: Нойс їде в минуле з ним і не інакше!.. І ось тут виявляється, що наш Харлан попри свою нещодавню поведінку і спроби знищити вічність заради коханої, в думках побудував доволі цікаву теорію. А саме: Нойс, на його думку, насправді жителька того далекого майбутнього, до якого він її переселив. І вона не випадково трапилась йому. І взагалі, її задум був у чомусь іншому. І раптово виявляється, що його теорія - цілковита правда, а Нойс - з майбутніх мандрівників часом.

І ось настав час для останнього повороту: Нойс розповідає, що Вічність і намагання цієї химерної організації робити життя всього світу щасливішим - це насправді велика помилка, яка гальмує будь-який прогрес. За словами Нойс, в далекому майбутньому людство таки покинуло Землю і відправилосьв  космос, але воно запізнилось - бо Всесвіт уже заполонили інші раси. І люди вимерли від нудьги і горя, замкнені на Землі. Проте, якби Вічність не коригувала розвиток реальності, то люди набагато раніше почали б освоювати космос, підкорювати Галактику і рухатись в майбутнє. А так, а ще Нойс закохалась в Харлана з першого погляду, але це вже деталі)

Отож, просто-таки на останніх сторінках виявляється, що кінець Вічності необхідний. Не для того, щоб рятувати Нойс і їхні стосунки. А для того, щоб людство рухалось вперед. Нойс і Харлан залишаються в минулому, вони не їдуть по молодого техніка, який мав стати винахідним Вічності і таким чином роблять рішучий крок до її знищення. А далі, як стверджує останнє речення роману, "Початок Нескінченного Шляху"...

Враження чудові, книга читається про на одному подиху. І після неї думка про кнопку "зробити все добре" і можливість обійтись без проблем та помилок вже не видається такою привабливою =)  Адже життя й цікаве тим, що таке непередбачуване... 

Немає коментарів:

Дописати коментар